Салоніки. Місто Симвасилевс, або Вічна друга столиця

Салоніки (вони ж Тессалоніки, вони ж Фессалоніки — грецькою Θεσσαλονίκη) називають північною столицею Греції.
Це друге за розмірами місто й головний порт країни. Як пишуть деякі путівники, «з абсолютною впевненістю можна заявити, що чар цього міста нікого не залишить байдужим, навіть найбільш вибагливого й вимогливого туриста».
Зачарування відчувають тут не всі, хоча місто, безперечно, цікаве. Тож якщо вас занесе у північну частину Греції, зазирнути в Салоніки потрібно.

Thessaloniki_guide29
Салоніки: вид із верхнього міста на нову забудову й затоку Термаїкос.

Країна – Греція
Регіон – Македонія
Логістика з Києва – авіа Astra -> а/п Cалоніки (авіакомпанія турфірми «Музенідіс», ціна у два боки близько 3200 грн.)
авіа WizzAir -> а/п Мілан Бергамо -> авіа RyanAir а/п Салоніки
авіа WizzAir -> а/п Венеція Тревізо -> авіа RyanAir а/п Салоніки
авіа WizzAir -> а/п Кельн -> авіа RyanAir а/п Салоніки
авіа WizzAir -> Кельн -> автобус до а/п Франкфурт Хан -> авіа RyanAir а/п Салоніки
авіа WizzAir -> а/п Гамбург Любек -> авіа RyanAir а/п Салоніки
авіа WizzAir -> а/п Валенсія -> авіа RyanAir а/п Салоніки
залізниця: причіпний прямий вагон до Салонік через Угорщину, Сербію, Македонію – 59 год. 40 хв.
Дорога в місто з а/п – міський автобус (0.80 центів)
Населення – 365 000
Туристичний сайт містаwww.saloniki.org
Звідси можна поїхати в: Кавала, острів Тасос, курорти півостровів Халкідіки, Афон, Пелла (місце народження Александра Македонського), Афіни та ін. – автобус;
лижний курорт Драма – залізниця

Молоде місто Салоніки — одне з найстаріших у Європі.
Молоде – бо університетське, тому тут багато молоді. І нинішній забудові Салонік щонайбільше сто років. Після численних руйнувань і Великої пожежі 1917 року зовнішнє обличчя міста, заснованого ще у IV ст. до н.е., зазнало докорінних змін.
А щодо «старості», то досить сказати, що в Салоніках «промишляли» ще Філіпп ІІ Великий та його син Александр Македонський. Звідси походять солунські брати Кирило й Мефодій – ті самі знамениті слов’янські просвітителі.
І зараз це друге за величиною місто Греції (із населенням 1,2 мільйона разом із передмістями), і раніше це було друге за значенням місто Османської імперії. Саме тут народився Кемаль Ататюрк, будівничий нової Турецької держави.

Заснував Салоніки у 315 р. до н.е. цар Македонії Кассандр, об’єднавши місто Терма і 26 дрібніших поселень, розкиданих не берегах затоки Термаїкос.
Нове місто він назвав на честь своєї дружини Фессалоніки (Тессалоніке, «Перемога у Фессалії») — зведеної сестри Александра Великого, або Македонського.
Як і всюди в Македонії, Александра Великого в Салоніках дуже шанують. Зрозуміло, є тут і пам’ятник легендарному завойовнику. А також його батькові Філіппу ІІ та ще безлічі визначних постатей, пов’язаних з історією міста, — від Аристотеля до численних митрополитів Грецької православної церкви.

Пам’ятник Філліпу ІІ Великому навпроти Білої вежі:
Thessaloniki_guide2

Недолугий пам’ятник Александру Македонському (на поні?) на набережній неподалік Білої вежі:
Thessaloniki_guide3

У часи розквіту античного царства Македонія Салоніки мали автономію та власний парламент.
Після окупації царства римлянами Салоніки 148 року до н.е. стали частиною Римської імперії й центром провінції Македонія, а згодом увійшли до складу Візантійської імперії, ставши фактично другою столицею нарівні з Константинополем.
І сьогодні за Салоніками в Греції закріплено титул «Симвасилевс» («співстолиці»).

Символ міста – Біла вежа на набережній Нікіс (Перемога), що йде вздовж затоки Термаїкос Егейського моря:
Thessaloniki_guide5
Салоніки – одне з тих міст, що мають чітко окреслений архітектурний символ. Це Біла вежа (Λευκός Πύργος, Левкос Піргос).
Оборонна споруда заввишки 27 метрів (плюс башточка ще на 6 метрів) і діаметром 23 метрів була зведена турками близько 1535 року. Згодом це була тюрма й місце масових страт. По стінах вежі ріками стікала кров. Щоб її приховати, вежу побілили – і вона стала білою.
Зараз башта світло-коричнева. У ній розташовується музей Візантії, біля неї – головна зупинка автобуса «оупен тур» та місце тусовки туристів.
Це символ не лише міста Салоніки, а взагалі грецького суверенітету Македонії .

Із 1430 року місто перебувало під владою турків і входило до складу Оттоманської імперії.
Дивно, але саме в цей період Салоніки стали столицею… світового єврейства.
Оттоманська імперія ставилася до євреїв дуже прихильно, тому представники цієї нації стікалися до Салонік як з усього Близького Сходу, так і з Іспанії, звідки їх вигнали католицькі монархи.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття євреї становили близько 60 відсотків мешканців Салонік — на той час це було єдине у світі велике місто з переважно єврейським населенням. Враховуючи те, що Єрусалим на той час перебував під владою арабів, Салоніки називали «світовим Єрусалимом».

Єврейська громада зберегла свої позиції й після переходу 1912 року Салонік під владу Греції. Але Велика пожежа 1917 року дотла знищила всю елітну нижню частину міста, де мешкали євреї. Верхнє ж місто з переважно турецьким населенням майже не постраждало.
Ще один трагічний період в історії як архітектурного, так і суспільного життя міста — період німецької окупації 1941-44 рр. Постійні бомбардування союзників донищили майже всі історичні пам’ятки, які ще збереглися після попередніх завойовників, а нацисти — вибили майже всіх євреїв.
Тож тепер Салоніки — фактично суто грецьке місто (турки Лозаннською угодою виїхали звідси в Малу Азію ще у 1922-23 рр.).

Тут є ще досить велика слов’янська громада, яка оселилася в Македонії з кінця VIII ст., під час Великого переселення народів. Але македонські, або солунські слов’яни (слов’янська назва Салонік — Солун) помітно еллінізуються.

Салоніки – місто велике. Від одного до іншого визначного місця тут важко дійти пішки. Старовинна фортеця стоїть на пагорбі. Тому найкраще купити квиток на автобус «оупен-тур».
Вартість кругової екскурсії з аудіогідом, в т.ч. з російською та англійською мовою, – 6 євро.
Квиток із можливістю сходити й знову заходити в наступний автобус («хоп оф – хоп он») – 9 євро.

Автобус «оупен тур» на центральній площі Аристотеля:
Thessaloniki_guide9

Набережна Перемоги (Нікіс):
Thessaloniki_guide16

Театр навпроти Білої вежі:
Thessaloniki_guide14

Вхід у Виставковий центр Салонік і телевізійна вежа:
Thessaloniki_guide15

Нова міськрада:
Thessaloniki_guide17

Розкопки на одній із центральних вулиць:
Thessaloniki_guide18

Вулички й будинки нових Салонік:
Thessaloniki_guide20

Thessaloniki_guide23

Церква святого Димитрія – Агіос Димитріос – збудована в пам’ять про Великомученика Димтрія Солунського:
Thessaloniki_guide22

За одним переказом, перша церква на місці в’язниці, де прийняв мученицьку смерть святий Димитрій (за іншою версією — над його могилою), було збудовано між 313—323 роками.
За іншою версією, перша базиліка, присвячена Дмитрові Солунському, була побудована в Салоніках тільки в V столітті .
Хай там як, а після всіх пертурбацій і реконструкцій цей храм у 1988 році став одним з об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ще одна церква, затиснута між спорудами ХХ ст.:
Thessaloniki_guide25

По дорозі у верхнє місто:
Thessaloniki_guide26

Після Великої пожежі 1917 року від старого міста залишилися тільки кам’яні споруди: антична ротонда, Біла фортеця та фортифікаційні стіни верхнього міста часів Візантійської імперії.
З Акрополя, який вінчає ці стіни у верхній частині Салонік на висоті близько 300 метрів над рівнем моря, відкривається неймовірно красивий вид на місто, порт і море.

Фортечні стіни верхнього міста, Акрополя:
Thessaloniki_guide27

Thessaloniki_guide28

Спускаємося в нове місто. Церква святої Катерини, 1320-30 рр.:
Thessaloniki_guide30

Гробниця Галерія (на дальньому плані) та арка його імені (праворуч, на фото видно тільки частину):
Thessaloniki_guide31

Ще дві визначні історичні пам’ятки Салонік – арка і гробниця Галерія (грецькою – Aψίδα του Γαλερίου (Καμάρα)).
Це частини похоронного (або палацового) комплексу римського імператора Галерія , побудованого наприкінці III – на початку IV століть.
Кругла в плані гробниця на початку V століття стала християнською церквою, присвяченою Георгію Побідоносцеві, й отримала свою другу назву – Ротонда Святого Георгія.
Із 1590 року гробниця використовувалася як мечеть, турки прибудували поруч мінарет. А після повернення будівлі християнській церкві в 1912 році в ротонді відкрили музей християнського мистецтва. Богослужіння тепер тут відбуваються тільки у великі свята.
У 1988 році арка й ротонда в складі ранньохристиянських і візантійських пам’яток Салонік були включені до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Арка Галерія:
Thessaloniki_guide73

Барельєфи однієї з двох колон арки Галерія:
Thessaloniki_guide32

Набережна Нікіс уздовж затоки Термаїкос у сонячний день. На дальньому плані – морський порт Салонік:
Thessaloniki_guide34

Вид на північний край площі Аристотеля під дощем:
Thessaloniki_guide37

Насправді площа Аристотеля – це вулиця з двома майданами на кінцях, які називаються однаково – «Арістотеліс».
Це центральна вісь міста, головне місце зустрічей мешканців Салонік.

Thessaloniki_guide33

Церква Панагія Халкеон на перетині вулиці/площі Аристотеля й вулиці Егнатія, яка в античні часи вела вздовж північного узбережжя Егейського моря, майже від нинішньої Туреччини, до Рима.
Панагія Халкеон – у перекладі Богоматір мідників – присвячена Богородиці. Ця церква закладена 1028 року. До 1934 року перебувала «по пояс» у землі, напівзруйнована. Її розкопав і привів до первинного вигляду професор Димитріос Євангелідіс. Із 1988 році цей храм теж увійшов до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Проект площі Аристотеля в 1917 році розробив французький архітектор Ернест Ебрар, після того як Велика Салонікська пожежа знищила майже все нижнє місто.
Тодішній прем’єр Греції Елефтеріос Венізелос поставив перед 32-річним Ебраром грандіозне завдання – побудувати нове місто, паралельно відновлюючи фрагменти старовинного міста із двотисячолітньою історією. Але первинний проект Ебрара було спрощено й реалізовано тільки в середині 1950-х років. У варіанті Ебрара було збудовано, власне, тільки площу Аристотеля.

Будинки на північній площі Аристотеля:
Thessaloniki_guide39

Футболки провідного футбольного клубу Салонік – ПАОКа – в крамничках на площі Аристотеля:
Thessaloniki_guide40

У вуличках обабіч північної площі Аристотеля – величезний ринок Модіано:
Thessaloniki_guide42

Тут і овочі-фрукти, і морепродукти Егейського моря, і солодощі, загалом, усе, чим багата Північна Греція. Ну й, звісно, без китайського ширвжитку не обійтися.

Ця «ковбаса» з виноградного соку – як у нас у Криму чурчхела, тільки значно більша й без горіхів:
Thessaloniki_guide44

Риба. Як на нас – дуже дорога, хоча витягнута із моря поруч. Дорожча, ніж у наших супермаркетах. Зате свіжа:
Thessaloniki_guide45

М’ясо. За ціною – приблизно як у нас:
Thessaloniki_guide46

Дари ланів, садів і виноградників. Бачили виноград і по 1 євро, і по 2.50:
Thessaloniki_guide47

Уздовж вулиці/площі Аристотеля:
Thessaloniki_guide51

Квітковий годинник на площі/вулиці Аристотеля й вулиці Циміскі:
Thessaloniki_guide53

Південний край площі/вулиці Аристотеля, що виходить до набережної. На передньому плані – туристичний офіс із безплатними картами й порадами:
Thessaloniki_guide54
Позаду – кінотеатр «Олімпіон», де щороку проходить Міжнародний кінофестиваль Салонік.

Біля пам’ятника Аристотелю:
Thessaloniki_guide55
Славетний давньогрецький учений і філософ народився в місті Стагіра неподалік Салонік. Університет його імені, розташований у Салоніках, – найбільший на Балканах.

Голуб під дощем:
Thessaloniki_guide57

Дівчина йде по набережній Нікіс, уздовж затоки Термаїкос, у бік порту:
Thessaloniki_guide59

Спуск до води на набережній Нікіс:
Thessaloniki_guide61

Герб міста на сміттєвих урнах – голова Александра Македонського, як на давніх монетах:
Thessaloniki_guide62

Посиденьки в кав’ярнях на набережній (вулиця Нікіс) під час зливи:
Thessaloniki_guide64

Із парковками в Салоніках проблема, автомобілісти туляться, як оселедці в бляшанці. Ось цей чоловік на «Смарті» в нас на очах, намагаючись виманеврувати з місця стоянки, вдарив у бампер червоного «візаві»:
Thessaloniki_guide67

Квадроцикли – досить поширений засіб пересування простих греків:
Thessaloniki_guide69

Будинок, у якому народився засновник нової Турецької держави Ататюрк (Мустафа Кемаль), на вулиці Агіос Димитріос (святого Димитрія). Тепер тут музей:
S

Багато хто приїздить у Салоніки передусім заради шопінгу — не лише й не стільки на центральних «торговельних» вулицях, скільки у величезних шопінг-молах. Там, кажуть, повно всього (в тому числі знаменитих шуб, які приваблюють своєю дешевизною передусім модниць із пострадянських теренів), а ціни — не порівняти з нашими.
До одного з головних шопінг-молів, «Медітерраніан Космос», іде 45-й автобус від вокзалу КТЕЛ-Халкідіки.

Торгово-розважальний центр «Космос» на околиці міста:
Thessaloniki_guide36

Логістика
Туристи прибувають у Салоніки переважно двома шляхами. Для багатьох мешканців Балкан, які масово приїздять відпочивати на курортах Халкідіків, найзручнішим є автомобільний шлях. Авто з болгарськими, сербськими, албанськими номерами під час курортного сезону на вулицях Салонік трапляються постійно.
А для тих, кому власною машиною добиратися до Греції довго, на околиці «північної столиці» є аеропорт. До центру міста від нього курсує автобус №78.
Вартість проїзду по місту: 80 центів — якщо купувати квитки у кіосках, 90 центів – якщо купувати квитки в автоматах в автобусах. При цьому з 1 євро автомати решти не дають.
Придбаний в автоматі квиток компостувати не потрібно, а от 80-центовий із каси – потрібно (компостерів в автобусі кілька, вони великі й помітні).

Громадський транспорт у Салоніках — найдешевший із тих, що нам траплявся в ЄС.

Крім автобусів, у Салоніках іншого громадського транспорту немає. До 2014 року обіцяли збудувати метро, але, з огляду на грецьку економічну кризу, будівництво заморожене й не відомо, коли відновиться.
Кінцева 78-го автобуса — автовокзал КТЕЛ, з якого міжміські буси прямують ледь не в усі куточки Греції.
Але, як виявилося, на найближчі курорти треба добиратися з іншого автовокзалу — маленької автостанції КТЕЛ-Халкідіки. Вона розташована у протилежному від центрального автовокзалу кінці Салонік (ближче до аеропорту). Із центру туди йдуть автобуси маршрутів №№36 і 45.

Політичне питання
Пам’ятник Павлосу Меласу біля Білої вежі:
Thessaloniki_guide1
Павлос Мелас – крутий мужик. Він – перший грецький офіцер, що поліг у боротьбі за приєднання Македонії до Греції.

Ще раз про Македонію, ну й цікаве про Меласа.
Македонія – це історична грецька територія на півночі Егейського моря. Салоніки – центр Македонії.
У цій окрузі народилися Александр і його батько Філіпп, інші видатні греки типу Аристотеля.
Тут також жило багато слов’ян, але вони були меншістю в цій області Великої Греції.

І от югославський маршал Броз Тіто, формуючи свою нову соціалістичну державу, дав назву «Македонія» південній федеративній республіці. Греки вважають це крадіжкою й обманом, а саму республіку і нову державу, що постала на її основі, – штучними утвореннями.

І їх можна зрозуміти. «Хай люди зі Скоп’є спробують прочитати написи на античних македонських пам’ятках, які «формер-югославіан-репаблік-македонці» приписують собі. А ми – можемо!» – скаже вам чи не кожен мешканець півночі Греції.

Так от, на початку 1900-х років, коли в центрі та на півдні нинішньої Грецької Республіки вже існувало Грецьке королівство, а на півдні панувала Оттоманська імперія (і другим за величиною її містом були Салоніки), сюди прибув із загоном артилерійський офіцер Павлос Мелас. І почав уперто по-партизанському воювати проти турків та їхніх болгарських поплічників.
Турецька влада, отримавши відповідну інформацію, вислала численний військовий корпус. Незважаючи на переслідування оттоманської армії, Мелас винищував болгарських вояків. Але у жовтні 1904 року він був зраджений болгарськими четниками та оточений турецьким загоном. Після двогодинного бою Мелас наказав своїм солдатам прориватися. У ході прориву його смертельно поранили. Капітан Мелас помер. Голову Павлоса відрізали його ж соратники і поховали в церкві Агіа Параскеві в селі Пісодері. А тіло турки передали митрополиту Касторії, де його поховали у візантійському храмі.
Частину Македонії приєднали до Греції після Першої Балканської війни та звільнення Північної Греції від турків у 1912 році. А частина – і нині лишається за кордоном.

На честь Меласа, який став символом боротьби греків за Македонію, згодом перейменували село, де він загинув, а також наставили пам’ятників по всій країні, навіть в Афінах.
У Салоніках авангардистська – металева, дещо кубістська – статуя Меласа стоїть на почесному місці біля головного символу міста – Білої вежі.

Facebook Comments

Прокоментувати