Кордова: старовинне величне місто трьох релігій, де тепер проходить чемпіонат патіо

Кордова – місто старовинне, засноване ще в часи панування на Піренейському півострові римлян. Згодом вона стала столицею Кордовського халіфату, і багато чого з того колоритного періоду збереглося в Кордові досі.

Коли в Парижі ще милися раз на півроку (що неабияк шокувало нашу Анну Ярославну, яка, за легендою, через тисячу років після чистих римлян ознайомила диких франків із поняттям “ванна”), Кордова славилася великою кількістю громадських лазень і бібліотек. Поки решта Європи загнивала в дрімучості, при Кордовському халіфаті процвітали науки й мистецтва. Тут мирно співіснували три релігії – нарівні з правлячими мусульманами-завойовниками вільно почувалися іудеї та християни. Потім була християнська реконкіста, але про це згодом.

Дзвіниця Мескіти та її стіни

Дзвіниця Мескіти та її стіни

Безперечно, найвідомішою з пам’яток Кордови є Мескіта – найбільша в західному світі мечеть, яка одночасно є величним католицьким собором.
З огляду на її грандіозність, Мескіта заслуговує на окрему статтю з фотографіями.

А наразі – про Кордову “немескітну”: з її барвистими патіо, вузькими світлими вуличками, давньоримськими пам’ятками і річкою Гвадалквівір, про яку писав Пушкін.

У виставковому кордовському патіо

У виставковому кордовському патіо

Якщо хто не знає, то в іспанському слові Córdoba наголос ставиться на “ó”, а “b” між голосними читається як наше “в”.

Незважаючи на те, що з часу вигнання звідси маврів минуло майже 800 років, саме симбіоз арабської та християнської культур і досі надає Андалусії того неповторного шарму, завдяки якому вона відрізняється від інших, менш арабізованих провінцій Іспанії.

Саме арабам андалусійські міста завдячують таким характерним елементом архітектури, як патіо. Внутрішні двори були й у хатах давніх римлян, але такої ляльковості й затишності, як у Кордові, їм надали саме маври.

Cordoba_summer_ (7)

У старій частині Кордови існує справжній культ патіо – тут щороку у травні відбувається конкурс на найкраще оформлений дворик.
Заради перемоги в ньому місцеві мешканці готові весь свій вільний час присвячувати фарбуванню віконниць і вазонів, висаджуванню й поливанню рослин, прибиранню свого патіо.

Cordoba_summer_ (6)

Оскільки Кордова – місто туристичне, а по патіо водять спеціальні екскурсії, тож не дивно, що вхід до багатьох патіо платний. А до решти – просто зачинений, окрім як для перегляду конкурсного журі.

На вході в це патіо – його призові дипломи за минулі роки

На вході в це патіо – його призові дипломи за минулі роки

А це патіо – виставкове, для туристів. Тут люди не живуть:
Cordoba_summer_ (3)

Криниця

Криниця

Давня пральня

Давня пральня

Cordoba_summer_ (9)

Десь у Худерії – старому Єврейському кварталі

Десь у Худерії – старому Єврейському кварталі

Вулиці в Кордові (йдеться про Старе місто, бо околиці більш сучасні) переважно такі вузенькі, що по багатьох із них може пліч-о-пліч пройти не більше двох людей. А по тих, де їздять авто, зрозуміло, може проїхати лише одне.

Cordoba_summer_ (10)

Одного разу нам довелося повертатися метрів на 50 назад по такій вуличці, щоб пропустити сміттєвоз, який уже в’їхав із протилежного боку. Водій такої машини в Кордові може запросто працювати в цирку: між стінами будинків і бортами залишалося не більше 10 сантиметрів.
При цьому багато провулків закінчуються глухими кутами, тож без детальної карти міста автомобілістам туди краще не потикатися:)

Cordoba_summer_ (11)

Що характерно: на відміну від, скажімо, Генуї, де вузькі, темні й похмурі вулиці тиснуть на свідомість і принаймні в нас викликають бажання швидше звідти втекти, у вузеньких провулочках Кордови (й інших андалусійських міст) – затишно й приємно.
Мабуть, завдяки тому, що будинки тут невисокі – зазвичай не вище трьох поверхів. І тому, що вони дуже світлі – побілені вапном. Місцева влада ретельно стежить за тим, щоб цю білизну регулярно поновлювали.

Чому ж вулиці такі вузенькі? Ну ясно, чому: бо Андалусія – це “пекло Іспанії”, а Кордова за температурним режимом – самий центр цього пекла, так звана “Андалусійська сковорода”. Тому тут і стіни товсті, й віконниці щільні…

От тільки ми з цим пеклом так і не ознайомилися. Більше того, на початку червня в Кордові ми замерзли, як цуцики, наївно повіривши розповідям про “пекло” і не повіривши словам родичів, що очікується справжнє похолодання. Було навіть +12, а ми – у футболках.

Ну, може, нам просто не пощастило. Хоча нас однаково трохи смішить тотальна пристосованість архітектури до шаленої спеки, яка навіть у найкритичнішому випадку не може тривати більш ніж п’ять місяців (а взимку в цих товстостінних будинках, ще й не обладнаних центральним опаленням, зуб на зуб не потрапляє).

Милі такі бійцівські песики розважаються на вулиці, поки господарі відпочивають

Милі такі бійцівські песики розважаються на вулиці, поки господарі відпочивають

Давня історія Кордови
Поселення на правому березі Гвадалквівіру, де зараз розкинулася Кордова, існували ще з давніх давен – археологи знайшли тут стоянки неандертальців. Тусувалися там і етруски, й інші давні племена, аж доки 206 р. до н.е. Картубу (так тоді називалося місто) завоювали римляни.
За часів Римської імперії Кордова була столицею провінції Бетіка.
Саме з Кордови походив славетний філософ, оратор і наставник імператора Нерона Сенека.
У Кордові народився і його двоюрідний брат, давньоримський поет Марк Анней Лукан.
Із римських часів у місті залишилося чимало пам’яток, найпомітнішою з яких є діючий міст через річку Гвадалквівір, зведений у І ст. до н.е. на місті старішого, дерев’яного попередника.

Римський міст (Puente Romano). У кінці видно ворота Porta del Puente, зведені 1572 р. Колись це був головний в'їзд у місто

Римський міст (Puente Romano). У кінці видно ворота Porta del Puente, зведені 1572 р. Колись це був головний в’їзд у місто

Більшість биків та арок мосту відреставровані. З античних часів лишилися тільки 14-та і 15-та арки, якщо рахувати від Порта дель Пуенте.

Cordoba_summer_ (18)

Власне, впродовж двох тисячоліть, аж до середини ХХ сторіччя, він залишався єдиним мостом через цю річку в районі Кордови.
Довжина стародавнього 16-аркового моста – близько 250 м. Автомобільний рух по ньому заборонили якихось кілька років тому, і тепер на авто перебратися на той бік річки можна лише по зведеному 1953 року мосту Сан-Рафаель.

Річка Гвадалквірір

Річка Гвадалквірір

Пушкін писав про цю річку:
Ночной зефир
Струит эфир.
Шумит, бежит
Гвадалквивир.

Зараз він не надто шумить, а що вже брудний, коричневий від мулу й багна.

Колона з архангелом Рафаїлом (Рафаелем) – святим покровителем міста Кордова – на площі біля Римського мосту

Колона з архангелом Рафаїлом (Рафаелем) – святим покровителем міста Кордова – на площі біля Римського мосту

Будинок на вулиці Кальє дель Семінаріо біля Порте дель Пуенте

Будинок на вулиці Кальє дель Семінаріо біля Порте дель Пуенте

Потім в історії Кордови були всілякі варвари й вестготи, але найцікавіше почалося у 711 р., коли Кордову завоювали бербери. Місто почало стрімко розвиватися – спершу як столиця провінції, підпорядкована Дамаському халіфату, потім (з 716 р.) – столиця незалежного емірату аль-Андалус, і нарешті – центр величного Кордовського халіфату, вплив якого поширювався не лише на переважну частину нинішньої Іспанії та Португалію, а й на північ Африки.

За розквіту халіфату – Х-ХІ ст. – в його столиці мешкало понад 500 тисяч людей (а за деякими даними, ця цифра сягала й мільйона). Це в ті-то часи! Зараз у Кордові 320 тисяч мешканців.

Кордова була одним із найбільших й найбільш розвинених міст у світі – в усіх сенсах, від культурного до економічного. Тут діяли потужна Кордовська академія й бібліотека халіфа аль-Хакама ІІ – одна з найбільших у світі, що налічувала від 400 тисяч до 1 мільйона рукописів. І понад 3 тисячі мечетей, серед яких і велична Мескіта.
А в сусідніх із ними кварталах мирно існували християнські церкви.

Християн у халіфаті називали “мозараб” – від арабського “мустараб”: “той, хто став братом”.
Ну і євреї, звісно. Серед яких були не тільки торгівці, а й чимало видатних учених, філософів та поетів. Єврейський квартал – досі один із найпомітніших у Кордові. Хоча впродовж кількох сторіч там не залишалося жодного юдея.

Після падіння Кордовського халіфату мирному співіснуванню настав кінець, і найбільше не пощастило традиційно євреям – спершу їх почала притісняти нова мусульманська, а потім – християнська влада, що прийшла на зміну ісламським правителям під час переможного поступу військ Реконкісти.

У 1236-му Кордову, як і багато інших іберійських міст, окрім Гранади, яка протрималася аж до 1492 року, відвоював у арабів король Фердинанд ІІІ Кастильський. Відтоді мечеті почали потроху поступатися місцем костелам, а євреїв спершу змусили носити шестикутну зірку (чи якісь там інші позначки), потім заборонили обіймати державні посади, далі обклали величезними податками, а в 1391 році взагалі під час погрому ледве не всіх перебили.
Завершилося все для колись потужної єврейської общини відомим вигнанням юдеїв з Іспанії 1492 року.

Пам'ятник Мойсею Маймоніду (1135-1204). Це єврейський філософ, один із найвидатніших єврейських філософів середньовіччя, жив у Кордові, говорив та писав арабською мовою й івритом

Пам’ятник Мойсею Маймоніду (1135-1204). Це єврейський філософ, один із найвидатніших єврейських філософів середньовіччя, жив у Кордові, говорив та писав арабською мовою й івритом

Однією з “необхідних” туристичних пам’яток Кордови є колись головна в Іспанії синагога. Зовні нас вона не вразила, бо вся краса всередині.

Поряд із Мескітою, фактично на березі Гвадалквівіра, розкинувся величний Алькасар – спершу мавританська фортеця (від якої, щоправда, після численних перебудов нічого не залишилося), а потім – палац іспанських королів.

Алькасар і стіни Мескіти

Алькасар і стіни Мескіти

Саме тут Ізабелла Кастильська зі своїм чоловіко Фердинандом Арагонським 1486 року приймала такого собі Крістобаля Колона, який виклав королівському подружжю план подорожі в Індію новим морським шляхом. У нас він відомий як Христофор Колумб.
Згодом в Алькасарі був “штаб” інквізиції, а тепер там розміщується археологічний музей.

Ми, на жаль, усередину не потрапили через реконструкцію.

Cordoba_summer_ (19)

А квартал, який колись називався Старим Алькасаром, давно вже перейменували в Сан-Басіліо – за назвою його найвідомішої вулиці, де розташована найбільша кількість двориків, що в різні часи перемагали в конкурсі патіо.

Далі – просто фотки:

Кордовські вулички й сувенірні крамниці

Кордовські вулички й сувенірні крамниці

Площа Корредера - Plaza de la Corredera, оточена будівлями 1683 р. У давнину – місце проведення корид

Площа Корредера – Plaza de la Corredera, оточена будівлями 1683 р. У давнину – місце проведення корид

Зараз тут, поміж численних аркад, багато простих кафешок під відкритим небом

Зараз тут, поміж численних аркад, багато простих кафешок під відкритим небом

До речі, ціни в кафе і в готелях Кордови демократичні.
Скажімо, комфортний готель Selu 3* в центрі міста, в якому ми жили, коштує 55 євро на двох за добу.

Кіт на даху одного з будинків, що обмежують Plaza de la Corredera

Кіт на даху одного з будинків, що обмежують Plaza de la Corredera

Десь у районі кальє де Фернандо Колон

Десь у районі кальє де Фернандо Колон

Це на фотомонтаж, а сусідні балкони

Це на фотомонтаж, а сусідні балкони

Музей і фонтан Потро.  Розташований тут заїжджий двір згадував Сервантес у "Дон Кіхоті"

Музей і фонтан Потро.
Розташований тут заїжджий двір згадував Сервантес у “Дон Кіхоті”

На пласа дель Потро. Тріумфальна колона св. Рафаеля, 1924 р.  / Балкон із засушеним пальмовим гіллям, що залишилося од відзначення Вербної (у католиків – Пальмової) неділі

На пласа дель Потро. Тріумфальна колона св. Рафаеля, 1924 р.
/ Балкон із засушеним пальмовим гіллям, що залишилося із Вербної (у католиків – Пальмової) неділі

І в Андалусії, до якої належить Кордова, є сепаратисти. Вимагають свободи андалусійській нації

І в Андалусії, до якої належить Кордова, є сепаратисти. Вимагають свободи андалусійській нації

Нічна пласа де лас Тендільяс із кінним пам'ятником Гонсало Фернандесу де Кордова (1453-1515).  Цей іспанський генерал і військовий реформатор мав прізвисько Великий Капітан (El Gran Capitán) та, за однією з версій, був одним з основоположників тактики ведення позиційної війни.  Саме Фернандес вибив мусульман із Гранади, внаслідок чого магометанський емірат на Піренейському півострові перестав існувати

Нічна пласа де лас Тендільяс із кінним пам’ятником Гонсало Фернандесу де Кордова (1453-1515).
Цей іспанський генерал і військовий реформатор мав прізвисько Великий Капітан (El Gran Capitán) та, за однією з версій, був одним з основоположників тактики ведення позиційної війни.
Саме Фернандес вибив мусульман із Гранади, внаслідок чого магометанський емірат на Піренейському півострові перестав існувати

Кордовський голуб каже нам "до побачення" :)

Кордовський голуб каже нам “до побачення” 🙂

Далі будуть звіти про Мескіту, кордовські таверни і разкопки мусульманської резиденції Мадінат аль-Захра під Кордовою.

“Смак подорожника” © 2013

Facebook Comments

.

Прокоментувати