ТурТАК: Втілення мрії про Альпи. Самостійна подорож з України до озера Комо (через Будапешт, Відень, Мюнхен, Мілан)

Maryana_KukhtynДосвід самостійної подорожі за маршрутом Київ – Будапешт – Відень – Прага – Мюнхен – Лекко (озеро Комо) – Мілан -Генуя -Бергамо – Львів – Київ.
Авіа / поїзд / автобус / бла-бла-кар.

Звіт про поїздку прислала:
Мар’яна Kkhtn (Київ)
спеціаліст IT-галузі у сфері логістики

 

Кажуть, що насправді ти мрієш не про те, що записано в тебе вже третій рік у мріях, а про те, що ти намагаєшся якнайшвидше реалізувати. Так, із моїх минулорічних планів у майбутнє знову перекочовує Грузія, бо рука ніяк не наважиться взяти й забронювати туди квиточки. Натомість великий переїзд по Альпах (і заодно по Італії, яка теж кочувала по планах) я здійснила менше ніж за рік, відколи почала про це мріяти. Читайте далі, як.

Альпи навколо озера Комо, Італія

Альпи навколо озера Комо, Італія

Організація поїздки

Час від часу на сторінках своїх друзів/знайомих/невідомих я зустрічала згадки про Лугано, Комо, Маджоре.
Альпи на кордоні Італії та Швейцарії з великими озерами й прямовисними горами вабили й заворожували, та й загалом північ Італії мене приваблювала більше, ніж інші італійські регіони.

Але доїхати туди просто так здавалося мені вже нецікавим. Що було дійсно цікаво – це якось проїхати Альпи так, щоб виїхати до Мілана чи озер.

За три місяці до поїздки в мене з’явились квитки Wizz Air за маршрутом: Київ-Будапешт і через 16 днів – Мілан/Бергамо-Львів.
(Тоді Wizz Air ще літав до Львова.)

Квитки купувалися в день 20-відсоткової знижки й обійшлися приблизно в 1500 грн. в обидва боки.

Для планування у мене було кілька якорів – відвідання друзів у Відні та північ Італії.
Програма поза цим, як і бронювання квитків та готелів, вирішувалася в кращому випадку на два дні вперед (тобто на наступне місто).

Врешті-решт, мій маршрут навесні-2015 склався так: Київ – Будапешт – Відень – Прага – Мюнхен – Італія (Лекко на озері Комо, Мілан, Генуя, Бергамо) – Львів – Київ.

Київ-Будапешт-Відень

Щоб дістатись із Будапешта до Відня, є кілька варіантів: потяг, автобус, Blablacar.

Автобуси ходять приблизно 4 рази на день, ціна квитка починається від 17€ за поїздку (частіше 22€).

Онлайн-бронювання квиточків закінчується за 24 години, і, швидше за все, вільних місць буде небагато.

Це відчутно дешевше, ніж квитки на потяг, який ходить дуже часто, – 39€ якщо купувати в той же день (хоча акційні ціни можуть починатись від 9€, треба розбиратися з деталями).

Дорога в автобусі і потязі займає 3-4 години.

Blablacar на цьому напрямку теж досить інтенсивний.
Минулого разу я доїхала за 2,5 години й заплатила всього 14€. Але цього разу мені ніхто не відповів. І коли вже було пізно бронювати автобус, я несподівано знайшла потяг за 13€, який, до того ж, відправлявся раніше.

Автовокзал Неплігет у Будапешті

Автовокзал Неплігет у Будапешті

Літак із Києва в Будапешт прилітав о 16:10. Автобуси зі станції Nepliget відправляються до Відня о 17-й і 19-й, мій потяг був о 18:10.
Одразу після виходу з багажем в аеропорті Будапешта зліва є туристичний офіс і квитки на автобус.

Одноразовий проїзд (автобус+метро) буде коштувати десь 590 форинтів (1€ = 315 HUF), можна заплатити карткою.
Я досить швидко пройшла контроль, купила квиток і пішла на 200-й автобус, який їде до станції метро Kobanya-Kispest (їхати 20 хвилин, вам цю схему люб’язно розкажуть ще раз у туристичному офісі – тому процес добирання дуже нескладний).

Nepliget – четверта станція на цій же лінії метро М3, її я проїхала рівно о 17:00, тому на автобус на 17:00 я б не встигла.
А 2 години (до автобуса о 19:00) на автовокзалі робити нічого.

Залізничний вокзал Келеті, Будапешт

Залізничний вокзал Келеті, Будапешт

Приблизно о 17:25 я доїхала до залізничного вокзалу Keleti palyaudar та, хоч і не з першої спроби, знайшла автомати, щоб роздрукувати квиточки.
Підказка: вони біля виходу з метро на вокзал, не ходіть далеко 😉

Отже, із Києва я вилетіла о 15:25, а о 21:12 вже була у Відні.
7 годин, 500 грн. + 590 HUF + 13€, щоб дістатися з Будапешта до Відня – для такого обділеного дешевими лоукостами і зручними маршрутами напрямку, я вважаю, непогано.

Палац-музей Бельведер у Відні

Палац-музей Бельведер у Відні

Відень я описувати не буду – треба шукати когось зі свіжим досвідом першого знайомства.
Мої улюблені місця в столиці Австрії – Шонбрунн і Бельведер, вони найкращі влітку.

Обов’язковим до відвідання я вважаю Дім музики (аудіогід замінить вам персонального гіда, є навіть російською). Найкращим часом для поїздки – той, коли проводиться Vienna Festival (це приблизно кінець травня – початок червня) і можна відвідати концерт Віденської філармонії літньої ночі у Шонбрунні.

Музеї Хундертвассера і Клімта не заманили мене до себе – після відвідання магазинчику при музеї й так залишаються доволі серйозні враження, хіба у вас є час зануритись у кожен музей ще годин на 5.

Vienna Opera House tourism destinationsПостояти в Опері

Не пропустіть можливість за 3-4€ потрапити у Віденську оперу (на стоячі місця).
Квитки продають за 80 хвилин до початку з бокового входу.

Я була здивована, що стоячі місця якраз позаду партеру по центру – досить непогані, а стояти звикаєш :))

Із Відня на авто

Моїм запасним планом завжди є Blablacar – міжнародний інтернет-сервіс пошуку попутних авто, але оскільки водії не завжди відповідають на повідомлення, не завжди підходить час тощо, іноді доводиться шукати запасні варіанти.

Дорога автобусом Відень-Прага займає приблизно 4 години, Прага-Мюнхен – 5 годин, Мюнхен-Мілан – 8 годин.

Найдешевшим виявився перевізник Meinfernbus, а ціни в нього такі – 15,5€, 33€ і 25€ відповідно.
Нелогічно, правда?
На щастя, саме для поїздки Прага-Мюнхен я знайшла двох чехів, які підвезли мене за 22€ і їхали далі у Францію через Мілан і Турин (їх планований час Мюнхен-Мілан – 5 годин, тоді як автобус іде набагато довше через зупинки в кількох містах).

Мої переїзди були всі вдень – але це було й на краще: за розмовами й видами за вікном не шкодуєш про згаяний час.

Прага

У Празі я використала вже випробуваний спосіб із Відня – гуляння по центру міста з підказками з Bigboytravel.com. Це сайт, що має екскурсії Do-It-Yourself Walking Tour– там ви можете знайти мапи й точки з описом пам’ятки. Швидкий і економний спосіб оглянути місто.

Ввечері “аніматор” в хостелі також підказала маршрути, за якими можна пройтись наступного дня. Серед них були два пункти, про які я нітрохи не пошкодувала, – Free Walking Tour та Вишеград.

Вишеград у Празі

Вишеград у Празі

Вишеград – це стара резиденція чеських правителів. За словами дівчини, це улюблене місце відпочинку саме пражан, адже там менше (або й зовсім немає) туристів. Хоча Вишеград не може похвалитися монументальними спорудами, це чудове місце для прогулянок над Влтавою без туристів, сувенірів і вогнів.

До Вишеграда я вирішила дійти пішки. Коли автобус в’їжджав до Праги, ми переїхали через міст через великий каньйон, що чимось нагадує Кам’янець-Подільський у масштабі. Якою ж була моя радість, коли виявилося, що саме цей міст вів до Вишеграда! Це не є туристичною атракцією – просто моя маленька любов до дахів.

Прага. Дорога до старого замку

Прага. Дорога до старого замку

Наступного дня я вирішила приєднатись до Free Walking Tour. Це тури по місту, що не виставляють попередньої платні за участь. У кінці ви можете дати на чай гідові на знак оплати його праці.

Хоч я вже погуляла до цього по Празі, мені все одно було дуже-дуже цікаво слухати гіда. Він не був корінним чехом, але зміг передати нам захоплення цим народом і містом через історії й легенди.

Особливо вразила історія про Оксамитову революцію – повалення комуністичного режиму в Чехословаччині. Ось коротке дежавю з Вікіпедії: «Відкрите зіткнення з владою почалося 17 листопада 1989 після придушення багатотисячної мирної студентської демонстрації у Празі…» А ви кажете, “історія вчить”

Звичайно, найкраще поїхати в Прагу і послухати ці історії наживо.

Паб-крол - похід по різних барах із послідовним випиванням у кожному закладі

Паб-крол – похід по різних барах із послідовним випиванням у кожному закладі

До Праги треба обов’язково з’їздити, і я була щаслива туди потрапити на початку березня, бо найбільший мій острах стосувався навали туристів. У час, коли там була я, туристів якраз траплялося обмаль.

У Празі наступного разу я, звичайно, ще спробувала б сходити із тими ж організаторами на Pub Crowling (500 CZK = 20€) із напоями.

Або сходити на тригодинну екскурсію у Празький град (300 CZK = 12€).

Мюнхен

Не намагайтеся знайти “на завтра” хостел у Мюнхені, якщо завтра – ніч із суботи на неділю!

Можливо, це пов’язано з якимись турами вихідного дня з Німеччини або сусідніх країн. Але одна вихідна ніч є суттєво дорожчою й майже повністю заброньованою в хостелах Мюнхена.

Центральна площа Мюнхена, Марієнплатц, і на ній Нова ратуша

Центральна площа Мюнхена, Марієнплатц, і на ній Нова ратуша

У столиці Баварії я спочатку погуляла по BigBoyTravel-маршруту.
Мюнхен як “місто монахів” повністю виправдовує свою назву, адже 70% запропонованих пам’яток – це церкви.

В надії почути щось ще я пішла до Free Walking Tour у Мюнхені теж. Щоправда, тут він мені сподобався менше, ніж у Празі.
І, можливо, тепер той день я краще використала б на денну поїздку в Дахау (22€ з дорогою від організаторів).

Також пам’ятайте: у неділю в Мюнхені працюють тільки кафе! Всі крамниці зачинені. Тисячі городян і туристів гуляють по центру міста й розглядають вітрини магазинів, в які вони не можуть потрапити.

Наступного дня я пішла на автовокзал ловити свій автобус до Мілана.

Вид з автобуса на Альпи. Фото автора

Вид з автобуса на Альпи.
Фото автора

На другому поверсі вокзалу якраз виявився супермаркет Lidl, там я прикупила собі води й приготувалася до краєвидів.

У цьому місці я завжди гублюся.

8 годин я сиділа у здоровезному “кінотеатрі”, лише встигаючи повертати голову. Як описати цю дорогу й Альпи словами?

Можливо, така подорож менше сподобалася б людям, які не люблять подорожувати автобусами, або бачили багато гір у своєму житті, або не люблять проїжджати серпантинами чи заїжджати в гірські тунелі. Але я не з таких. 😉

Мілан, гори та озеро Комо 

Не намагайтесь знайти дешевий хостел у Мілані! Крапка.
Це був мій другий приїзд до Мілана. І вдруге я засмучена через хостел. Втретє в Мілані зупинятись не буду.

В Італії (на відміну від решти маршруту) хостели я забронювала заздалегідь. Недорогі варіанти проживання для мене – це дешевше 20-25€ за ніч за людину.
У Генуї, Бергамо, Лекко – скрізь на такий бюджет у нас була кімната на двох із власною ванною кімнатою, деколи навіть окрема квартира-студіо, деколи готель зі змінними рушниками, одноразовим шампунем і  (та-да-дам!) Wi-Fi.
Але не в Мілані.

Описувати всі чудасії й перипетії немає сенсу – власник готелю згадував, що він може говорити англійською тільки після скандалу. В принципі, це був не дуже хороший досвід…

Або готуйтеся викласти більше, або поселіться в Лекко чи Бергамо – звідти година в потязі за 5€ і ви зможете оглянути Мілан без нервів. Монца ще ближче, наприклад.
Після Мілана ми поїхали в місто Лекко.

Гірський трекінг біля Лекко

Гірський трекінг біля Лекко

В Італії є кілька великих озер на півночі, ми обрали Комо. Загалом не схильні до такого виду відпочинку, перший день ми просто підвисали на довколишній красі. Не хотілося нікуди бігти, читати, дізнаватися, шукати Wi-Fi, якщо можна просто ось так ходити біля цих гір, біля цього озера, у цьому спокої і в цій величі. Може, хіба джелато відволікало 😉
Але це тривало недовго.

Центр Лекко

Центр Лекко

У Лекко ми знайшли туристичний офіс. На той час у них якраз був несезон, тому наша задумка з байдарками провалилася. Навіть туристичних катерів ще не було.

Але можна було піти в гори на прогулянку або взяти напрокат велосипеди (7€/день).

Ми домовились спочатку сходити по середньої тяжкості маршруту, а потім подумати вже про велосипеди.

На горду висоту 921 метр ми вийшли за 2 години з копійками замість обіцяних 1:45. По маршруту нас зустрічали європейські бабусі й дідусі, підбадьорюючи і продовжуючи розказувати щось італійською, попри наші запевнення у повній нулячості в цій мові.

Треба визнати, що кеди – не найкраще похідне взуття, хай на малій, зате кам’янистій дистанції. Подекуди на маршруті доводилося уявляти себе трохи скелелазом, а в іншим місцях шкодувати, що немає палиць – такі обриви. Однак воно 200% коштувало того!

Яхти на озері Комо

Яхти на озері Комо

Генуя та інша Італія

Наступним нашим пунктом була Генуя – 1,5 години від Мілана або 20€.
Трошки сумно, що таке місто споганене автострадою на рівні другого поверху якраз по набережній. Це створює дуже багато трафіку й шуму, хочеться кудись сховатись.

Але з іншого боку – відійшовши трошки в сторону від набережної, потрапляєш в уже звичний ритм насолоди красою і спокоєм. Вузенькими вуличками Старого міста тут можна блукати тижнями.

Генуя також дім другого за величиною океанаріуму у Європі. Ще я помітила кілька цікавих експозицій художників, але в нас було не так багато часу.

Біосфера - одна з туристичних принад Старого порту Генуї

Біосфера – одна з туристичних принад Старого порту Генуї

У цьому місті ми нарешті надумали взяти напрокат велосипеди (6€/день), але нам так і не вдалося розкусити схему, тож ми махнули рукою й пішли гуляти пішки.

Можливо, винен несезон або ще щось, але нас відсилали все далі й далі, хотіли замість простих велосипедів дати щось посерйозніше…

З індустріального трикутника Мілан-Турин-Генуя все одно Генуя мені сподобалась найбільше. Там теж можна робити маленькі походи в гори. Або використовувати місто як базовий пункт для поїздки в сторону Лазурового узбережжя. Нехай саме воно може бути дорогувате, але, впевнена, є прекрасні маленькі села подешевше на березі в тому районі.

Кому ж ліньки їхати далеко чи ходити пішки – десяток муніципальних ліфтів та фунікулерів все одно подарують вам можливість насолодитись панорамою італійського портового міста.

Читайте також у “Смаку подорожника”:
Найкраща у світі кухня – в італійському регіоні Емілія-Романья

Окремо треба відзначити їхню регіональну кухню, але це тема окремої розповіді, чи краще – окремої поїздки. 🙂

Читайте також у “Смаку подорожника”:
Бергамо. Аморе міо

Чітта Альта. Верхнє місто Бергамо

Чітта Альта. Верхнє місто Бергамо

Останнім італійським містом було Бергамо. Чотири роки тому це місто в передгір’ї Альп вразило мене своїм Старим містом і фортецею на пагорбі. Тепер же я вважаю це обов’язковим пунктом тільки якщо ви летите через аеропорт Бергамо й не плануєте заїжджати далі в Альпи. Бо переїзд навіть першого хребта в сторону Лекко дає стільки емоцій, що враження від Бергамо затираються.

Мої висновки з подорожі

Отже, аби підсумувати мій досвід із подорожі:

* Якщо вам цікаві історичні факти або ви хочете пройтися по визначних місцях – використовуйте сайти на зразок BigBoyTravel або пошукайте Free Walking Tour у місті, куди збираєтесь.

* Якщо вас напрягають мільйони туристів, підгадайте свою подорож на несезон, принаймні за кілька тижнів до його початку. Чи хоча б на не-вихідний день – можливо, це дозволить вам зрозуміти місто “по-своєму”.
Наприклад, я впевнена, що враження від Праги були б зовсім інші, якби я туди поїхала на травневі свята.

blablacar_italy* Я зрозуміла, що надаю перевагу автобусам і машинам над потягами і літаками. Відстані в Європі не такі космічні, а якщо користуватися лоукостовими авіакомпаніями, то добирання до аеропорту, проходження контролю, доїзд із далекого аеропорту до міста займе не набагато менше часу, ніж автобусний рейс. Хіба що ви летите з одного краю Європи на інший або знайшли квитки за 5€.
Тим більше що, подорожуючи автошляхами, ви отримуєте можливість побачити міста й села нової країни. А у випадку з Blablacar – ще й знайти цікавих співрозмовників.

* Уважно плануйте свої подорожі.
Якщо мій розрахунок на доступність Wi-Fi спрацював у Австрії, Чехії, Німеччині, то в Італії це був повний провал. Навіть у “Макдональдсі” у них запаролений інтернет! Ми намагались розпаролити його в Мілані, Генуї, Бергамо – і жодного разу не дійшла СМСка з кодом активації на будь-який із трьох українських номерів.
Чотири дні ми провели без інтернету, бо просто стомились його шукати. Це значить, що карти, бронювання, список місць та поради, як все-таки взяти велосипед, напрокат мають бути у вас підготовлені в офлайновому режимі.

* Не забудьте не вимкнути свій мобільний інтернет за кордоном.
Можете лише уявити, які суми можуть бути нараховані.

* В останній день, коли ми мали їхати в Бергамо, залізничники оголосили страйк. Для Італії це досить часте явище, особливо на вихідних, як ми зрозуміли з розмов. На наше питання, чи буде потяг, робітники тільки знизували плечима. Тоді ми згадали про Blablacar і досить швидко знайшли машину, трошки дешевшу за квитки на потяг.

Взагалі, спочатку в нас була ідея в Італії орендувати машину, але сума на двох + платні дороги + можливі штрафи з досвіду друзів – це не так вигідно, тому ми користувалися залізницею, яка коштує не екстра-дорого і при цьому зручна.
Тільки в останній день, коли нам довелося добиратися до Бергамо на Blablacar, я зрозуміла, що, напевно, саме Blablacar може стати найоптимальнішим варіантом низькобюджетних подорожей по Італії.

* Подорожувати Європою цікаво й недорого – цілком можливо. Їжа не вдома коштує 5-15€ – від донеру до піци+пиво у тратторії. Але можна харчуватись ще дешевше, задіюючи кухні хостелів.
Усі ночівлі на людину коливалися в ціновому проміжку від 10 до 22,5€ за ніч, але це теж може бути дешевшим, якщо використовувати couchsurfing або ділячи кімнату з 39 людьми (був такий варіант у Мюнхені)).

Переїзди були в межах 25€, проте можуть бути дешевше з Blablacar чи, як варіант, “стопом”.

Читайте також у “Смаку подорожника”:
10 головних правил подорожування автостопом

Розваги – походи в гори й деякі екскурсії – взагалі безкоштовні, якщо ви не захочете платити.

Якщо ж ви досі студент, то для вас у ЄС будуть дешевші квитки в музеї та діятиме купа інших знижок.
Єдиною перепоною може стати складність отримання візи, але немає нічого неможливого.
Подорожувати – цікаво, корисно і приємно. Не варто позбавляти себе таких подарунків!

– – – – –

“Смак подорожника” нагадує, що наша рубрика “Турне / ТурТАК” відкрита для всіх відгуків і всіх туристів.

Це може бути як книга скарг, так і розділ пропозицій і похвал.

Відгуки, репліки, звіти, ремарки, поради, захоплення, бурчання, застереження, рекламації – про цілі країни й окремі маршрути, міста, моря, ріки й озера, гори, порти, готелі, хостели й апартаменти, музеї, галереї, салони, про різних перевізників та різні види транспорту, про ціни, ринки й магазини, про турфірми й окремих людей, про пригоди й приколи.

З радістю приймемо ілюстровані розповіді про ваші поїздки.

Наш e-mail:  smakpodorozhnyka @ gmail.com

Читайте також у “Смаку подорожника”:
ТурТАК: Синьйора Італія, “Артекс 94”.
Що не зрозумів турист про бюджетний автобусний тур

Facebook Comments

Прокоментувати