Тур у “Камінне село” на Житомирщині: містичні валуни, древлянська історія й реліктові азалії

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-32

На схід від села Рудня-Замисловицька Олевського району Житомирської області розташоване одне з найбільш містичних і загадкових місць України – геологічний заказник “Камінне село”.

Потрапити туди можна й своїм ходом (хоча без власного автомобіля це дуже непросто). Але наша порада: скористайтеся екскурсійним туром від клубу активного та екологічного туризму “Добре поїхали“.

Власне, саме так ми й зробили. І ні на мить не пошкодували: нас не лише відвезли з Києва й назад, а й нагодували смачною вечерею та розповіли безліч цікавинок, почути які – зовсім не те, що вичитати в інтернеті!)

Починається екскурсія з Олевська – одного з найстаріших міст Полісся. Як нещодавно визначили археологи, історія цього поселення налічує більше 1100 років. За однією з версій, заснував його древлянський князь Олег Святославович у 977 році.

olevsk-zhytomyrska-oblast-1

Археологічні розкопки в Олевську тривають і досі. Під час поїздки в Камінне село ми познайомилися з археологами, але про них – трохи нижче.

olevsk-zhytomyrska-oblast-3

Найстаріша будівля Олевська, яка збереглася до нашого часу – Свято-Миколаївська церква (нині – УПЦ МП). На стіні храму є вмурований хрест із датою “1618”. А над хрестом – табличка, яка сповіщає, що збудували церкву у 1596 році (можливо, це роки початку й завершення будівництва?).

olevsk-zhytomyrska-oblast-5

Щиро кажучи, зараз Миколаївська церква мало схожа на старовинну – судячи з усього, під час останнього ремонту 2007 року оновлювали її аж надто старанно.

olevsk-zhytomyrska-oblast-6

А з протилежного боку центральної площі стоїть справді зовсім новенький (освячений у 2009-му) римо-католицький костел Воздвиження Хреста Господнього.

olevsk-zhytomyrska-oblast-4

Олевськ – містечко невелике, трохи більше 10 тисяч мешканців. Власне, статус міста цей райцентр отримав зовсім недавно – у 2003-му. А між тим, у роки Другої світової війни він був столицею цілої республіки, яка так і називалася – Олевська.

Олевська республіка існувала з 21 серпня по 15 листопада 1941 року. Це була автономна й самоврядна територія – фактично суверенна українська республіка, що не залежала ні від совєтів, ні від німців і керувалася партизанським рухом “Поліська Січ” на чолі з Тарасом Бульбою-Боровцем.

olevsk-zhytomyrska-oblast-14

Про цю видатну сторінку в історії Олевська нагадує пам’ятний знак, встановлений у центрі міста 2011 року, під час відзначення 70-річчя з дня заснування республіки.

olevsk-zhytomyrska-oblast-13

Із “центральними” пам’ятками Олевська ознайомилися, їдемо далі. До слова, від самого приїзду в Олевськ нашу групу супроводжували двоє місцевих екскурсоводів – учителів історії, які дуже цікаво, захоплено й геть не нудно (що дуже важливо) розповідали про історію свого краю. Видно, що люди справді закохані в свою справу.

Далі нас чекало городище, де проводять розкопки обіцяні вище археологи. Працюють вони в такій великій хаті:

olevsk-zhytomyrska-oblast-11

Зокрема, відтворюють давньоруський спосіб будівництва човнів. Спробуй ще знайди дерево таких розмірів, потім його видовбай, надбудуй борти…
І все це – живучи по півроку без жодних зручностей. Ентузіасти!

olevsk-zhytomyrska-oblast-8

Від археологічної хати-майстерні йдемо далі до городища, яке, власне, й розкопують археологи.

olevsk-zhytomyrska-oblast-10

Земляний вал, на якому ростуть дерева, – це і є колишнє укріплення городища.

olevsk-zhytomyrska-oblast-7

У такому городищі обов’язково мав бути колодязь, який під час ворожої облоги постачав водою всю фортецю. Археологи його шукають.

olevsk-zhytomyrska-oblast-9

Узагалі, за сучасними мірками площа дитинця здається такою невеликою (приблизно 40х40 метрів), що складно уявити, як на ній поміщався гарнізон разом з усіма мешканцями міста, які ховалися в стінах фортеці під час ворожих нападів.

olevsk-zhytomyrska-oblast-12

Вигляд це мало приблизно такий:

olevsk-gorodysche

Ну а ми повертаємося в наш комфортабельний автобус і вирушаємо далі – до Камінного села.

olevskyj-rayon-doroga-1

Попереду – 30 кілометрів по такій дорозі, що цю відстань наш “Неоплан” долатиме чи не довше, ніж 230 кілометрів до Києва.

olevskyj-rayon-doroga-2

Але зупиняємося ми зовсім не для того, щоб штовхати застряглий посеред дороги автобус (на щастя, дорога все ж не настільки погана).
Ми вибігаємо назовні й кидаємося в ліс: ось вони, нарешті, – довгоочікувані кущики! А пахощі які!

Не знаємо, про що подумали ви, а ми – про зарості унікальної азалії понтійської.

olevskyj-rayon-azalija-pontijska-2

Ця унікальна рослина (інша назва – рододендрон жовтий) наприкінці весни вкриває поліський ліс таким яскравим жовтогарячим цвітом, що дух захоплює не лише від солодкого медового аромату, а й від неймовірної краси.

Унікальною азалію понтійську робить той факт, що, по-перше, ця квітка – реліктова, тобто збереглася ще з Третинного періоду. А по-друге, природний ареал її поширення – Мала Азія і Кавказ. Як рододендрон жовтий опинився на Поліссі й чому саме там – загадка.

olevskyj-rayon-azalija-pontijska-1

На жаль, останніми роками милуватися квітучою розкішшю азалій заважають сліди життєдіяльності бурштинокопачів. “Завдяки” старанням цих старателів ті ділянки лісу, які вони ще не перетворили на вимерлий “місячний пейзаж”, перетворюються на сміттєзвалище.

Після азалій про погане не хочеться, тож для ілюстрації зневажливого ставлення шукачів бурштину до природи ми вибрали найменш огидні фото.

olevskyj-rayon-burshtyn-1

olevskyj-rayon-burshtyn-2

Та годі про сумне – вирушаємо далі, до одного з найбільш містичних місць України. Такий вказівник зустрічає нас у селі Рудня Замисловецька:

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-3

Підходимо до нього по дерев’яному мосту через річку Перга.

Узагалі, перга – це цінний продукт бджільництва: зібраний бджолами квітковий пилок, змочений нектаром і особливим чином законсервований у стільниках. І “бджолярська” назва Перги, як і річки Уборть, на якій стоїть Олевськ, є зайвим свідченням того, наскільки важливим для місцевих мешканців було бортництво – розведення бджіл у бортях, таких собі “лісових вуликах”.

olevskyj-rayon-selo-rudnia-zamyslovecka-rudnja-zamyslovecka-3

А вода у Перзі – цікавого червоного кольору. Такий ефект створюється завдяки великим природним запасам руди. Недарма ж село називається Рудня – у довколишніх лісах було викопано чимало печей для виплавлення з руди заліза.

olevskyj-rayon-selo-rudnia-zamyslovecka-rudnja-zamyslovecka-1

Повз скромні сільські хатки прямуємо вулицею за вказівником у напрямку Камінного села.

olevskyj-rayon-selo-rudnia-zamyslovecka-rudnja-zamyslovecka-2

За кілометр із невеликим гаком підходимо до лісу.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-4

А ось і перші “хижки” Камінного (або Кам’яного) села.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-6

Розкидані в лісі велетенські кам’яні брили, мальовничо порослі мохом, віддавна бентежили уяву місцевих жителів. Не дивно, що з цією місцевістю пов’язано багато народних легенд і переказів.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-5

За одним із них, сам Господь покарав ціле село за те, що один із його мешканців відмовився подати перевдягнутому в жебрака Всевишньому бодай кусень хліба.  Здоровенні каменюки й справді за формою трохи нагадують хати і утворюють цілу “вуличку” – саме тому їх і назвали Камінним селом.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-27

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-30

За іншим повір’ям, кам’яні брили – сліди битви між Богом і темними силами. На деяких каменях переможений Сатана залишив глибокі сліди своїх пазурів.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-11

А переможець-Господь, повертаючись на небо, ступив кілька кроків по каменю, на якому залишилися відбитки його ніг. До відповідної брили приставлено драбину, тож побачити “сліди Бога” може кожен охочий.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-23

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-16

І не лише побачити – вважається, що якщо босоніж вступити у воду, яка наповнює ці схожі за формою на ступню відбитки, то зникнуть хвороби і справдяться бажання.

Ну а якщо води немає – хоч так пройтися))

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-18

Комусь і цього видалося мало, тому вирішили задобрити Автора слідів грошима.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-21

Інші любителі створювати нові традиції й повір’я засмітили ліс “стрічками” з найрізноманітніших підручних матеріалів.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-19

Майже з кожною “хатою” Камінного села пов’язані свої легенди: тут є й “церква”, і “закам’янілі закохані”, й ще безліч різних цікавих брил, про історії яких без гіда й не дізнаєшся. Добре, що ми з “Добре поїхали”, де нам усе так цікаво розповіли!

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-28

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-29

Наприклад, пролізти через цю щілину – на щастя, багатство, кохання й здійснення всіх мрій! (насправді там, здається, щось одне, але ми забули, що саме))

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-14

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-13

І як же без обов’язкового пункту туристичної програми – сфотографуватися на одній із закам’янілих “хат”.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-24

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-17

Науковці, звісно, прозаїчно вважають, що містика до появи Камінного села не має жодного відношення. У їхній картині світу ці химерні брили, найімовірніше, розкидав на Житомирщині льодовик, що сунувся з півночі.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-31

Але навіть із цим знанням величне урочище справляє не менше враження.

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-10

Попри те, що ми й не відчули “неймовірного піднесення, просвітлення й одухотворення”, яке, судячи з голосної розмови, осінило когось із наших колег по екскурсії 🙂

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-12

Але сподобалося нам дуже!

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-26

А ось, до речі, й справжня борть.

olevskyj-rayon-bort-1

olevskyj-rayon-bort-2

У якій і сьогодні живуть бджоли й з якої бортники збирають мед.

olevskyj-rayon-bort-3

Запахущий і цілющий мед із лісового різнотрав’я, до речі, можна придбати. От хоча б у гостинних працівників місцевого лісгоспу, які після відвідин Камінного села нагодували нас вечерею, приготовленою тут же на вогнищі. Смакота!

А поруч із нашим імпровізованим “рестораном” на свіжому повітрі – якісь скам’янілі собачі будки (бо для хат малуваті)

olevskyj-rayon-kamyane-selo-kaminne-kamjane-selo-2

До речі, в програмі клубу “Добре поїхали” – безліч не менш цікавих поїздок по унікальних природних та історичних пам’ятках Україні, в тому числі й заповідних. Так що зазирайте на їхній сайт і стежте за оновленнями сторінки у “Фейсбуці“.

Ми поганого не порадимо 🙂

Автори: Леся Шовкун і Дмитро Лиховій

“Смак подорожника” © 2017

 

Facebook Comments
 

Прокоментувати